Благовіщення Пресвятої Богородиці – велике дванадцяте свято, третє за значенням після Великодня і Різдва Христового.
В основі свята повідомлення архангела Гавриїла Діві Марії благої вісті про народження у неї божественного немовляти, Спасителя роду людського.
По часу встановлення свято Благовіщення є одним із найдревніших. У VII ст. Іоанн Дамаскін і Феофан, митрополит Нікейський, склали канони на свято Благовіщення.
У стародавніх християн це свято мало різні назви: Благовіщення про Христа, Початок спокути, Благовіщення Ангела Марії. І тільки в VII столітті йому на Сході та Заході було присвоєно назву Благовіщення Пресвятої Богородиці.
У церкві цього дня святять проскури. Благовіщенську проскуру, як і Богоявленську та Стрітенську воду, зберігали за образами. А ще, пасічник проскуру кришить та висипає в мед, щоб бджоли роїлися, а сівач змішує з землею та сіє по чотирьох кутах ниви щоб дощова хмара ниви не минала; проскуру заривають у землю, щоб град посіву не побив.
